Моніліоз кісточкових та зерняткових культур

 

Моніліоз – одна з найпоширеніших хвороб. Може проявлятися у двох формах: в кінці або зразу після цвітіння у формі моніліального опіку, що, головним чином, характерно для кісточкових порід, особливо для абрикоса, а у літній період – у формі плодової гнилі як на кісточкових, так і зерняткових.

Розвиткові моніліального опіку сприяє прохолодна дощова погода під час цвітіння. Зараження кісточкових відбувається саме під час цвітіння. Спори, потрапляючи на пиляки тичинок або приймочку маточки, проростають і гіфи гриба поширюються у зав’язь, а потім у тканини кори плодової гілочки. Уражені суцвіття і розетки листків, раптово буріють, в’януть, але не обпадають. З часом, у міру поширення гриба в тканинах кори, всихають все нові і нові ділянки уражених гілок, листя на них в’яне і обпадає. В багатьох місцях витікає камедь. У дощову погоду на уражених квітках, зав’язі, листках і гілках кісточкових порід добре помітне спороношення гриба у вигляді світло-сірих подушечок. Уражені гілки мають вигляд обпалених вогнем.

У зерняткових порід моніліальний опік проявляється зрідка. Іноді уражаються окремі невеликі гілки. Симптоми дуже схожі з опіком кісточкових за винятком відсутності камеді. Спороношення має вигляд жовто-охряних подушечок більших розмірів, ніж збудника опіку на кісточкових.

Плоди зерняткових порід починають уражуватися моніліозом під час обпадання надлишкової зав’язі, кісточкових – у період достигання, а у дощову погоду і раніше. Інфекція у рослину проникає через різні пошкодження плодів (шкідниками, механічні, розтріскування тощо). Спори збудника хвороби проростають у рані і викликають загнивання тканин. Спочатку з’являється невелика бура пляма, а через деякий час плід загниває повністю. При дотиканні ураженого плода до здорового останній інфікується навіть у разі відсутності на ньому ран чи пошкоджень.

Характерною ознакою моніліозу є утворення на гнилих плодах спороношення – на зерняткових у вигляді охряно-жовтих подушечок, розміщених концентричними колами, на кісточкових – світло-сірих подушечок, розташованих хаотично. Розвиткові хвороби сприяє висока вологість повітря. В умовах з недостатньою вологістю і несприятливою для розвитку гриба температурою заражені плоди загнивають, але не буріють, а забарвлюються у темно-синій колір з перламутровим відтінком без характерного спороношення. Така форма моніліальної плодової гнилі часто проявляється у сховищах.  

Збудники хвороби зимують у муміфікованих плодах, що залишаються на деревах або під ними. Рано навесні на цих плодах розвивається конідіальне спороношення грибів, яке й стає джерелом первинної інфекції. Поширенню хвороби також сприяють уражені гілки, у тканинах яких рік у рік зберігаються збудники моніліозу, особливо кісточкових культур.

Чіткої сортової стійкості зерняткових і кісточкових культур проти моніліозу не виявлено. Є деякі сорти, які відносно стійкі до цієї хвороби.

Заходи боротьби. Дуже важливими є агротехнічні заходи боротьби: знімають з дерев і знищують муміфіковані плоди, утримують чистим ґрунт навколо стовбурів, вирізують уражені гілки під час весняної обрізки та за 20 днів після цвітіння кісточкових культур. При вирізуванні уражених гілок зріз потрібно робити не на межі відмерлих і здорових ділянок, а разом з 15-20 см здорової тканини.

Рано навесні до розпускання бруньок дерева обприскують бордоською рідиною , розчином мідного купоросу або іншими препаратами відповідно до регламенту. Також протягом сезону необхідно обробляти наступними фунгіцидами: Хорус, Світч, Магнікур Сенсейшен, Магнікур Гард, Страж тощо (або чергувати, або одним із них відповідно до інструкції застосування). Не забувайте використовувати прилипач (Тандем, Ліпосам, Альфалип та ін.).

Вчасно та якісно  необхідно проводити обробку проти шкідників: довгоносиків, листокруток, п’ядунів, плодожерок, вишневих мух та ін., які пошкоджують плоди, а також проти парші, клястероспоріозу та інших хвороб, які сприяють розвитку плодової гнилі.

Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук.

Іржа груші

 

Іржа груші – досить поширене грибкове захворювання. Раніше у більшості випадків воно зустрічалося у південних областях України і на північному Кавказі, проте з потеплінням клімату ця хвороба почала пересуватися на північ та захід країни.

Збудники іржі – вузькоспеціалізовані дводомні паразити із складним життєвим циклом, який проходить на двох рослинах – жителях: основному і проміжному. Основними господарями є різні види ялівцю. І не обов’язково мати ялівець у себе в садку, вони можуть рости на сусідніх ділянках.

Примітка автора. Спори іржі розлітаються на дуже великі відстані (за науковою літературою за 40 км). Я навіть зустрічала ознаки іржі дикої груші у лісі за 3 км від села (фото).

На уражених гілках ялівцю навесні розвивається багаторічний міцелій, який навесні формує теліоспори, що проростають у базидії з базидіоспорами. Далі ці спори вітром переносяться на дерева груші, при цьому у подальшому вражають листя, молоді пагони, а іноді і плоди. Це проходить, як правило, після цвітіння, але найбільшого розвитку досягає у середині літа, коли на нижній стороні зараженого листя груші утворюються сосковидні нарости – ецидії, у яких дозрівають спори гриба, які мають властивість повторно заражувати ялівець.

За сильного ураження листя у груші передчасно опадають, тим самим послаблюючи дерево і знижуючи його зимостійкість. Також знижується і якість плодів. Дерева, які сильно постраждали, у наступному році можуть і не плодоносити.

На замітку. Так як ялівець є переносником хвороби, його не можна вирощувати поблизу на присадибних ділянках або поблизу них.

Лікування починають восени тільки мідьвмісними препаратами – це викорінююче обприскування. І грушу, і ялівці. У ялівцю особливо ретельно саме гілки і стовбур. Ранньою весною, в березні, оглянути ялівці. Якщо вони вражені іржею, в цих місцях на гілках з’являються потовщення, а в квітні – желеподібні бурі нарости (фото).

При плюсовій середньодобовій температурі вище +10 ° ялівці обробити одним з препаратів системної дії разом з прилипчем: Фалькон, Тезис, Альто Супер або іншими препаратами, які у своєму складі мають наступні діючі речовини: тебуконазол,  флутріафол,  ципроконазол, пропіконазол, протіоконазол та їхні суміші з іншими групами діючих речовин. Гірше з іржею борються Скор, Магнікур Стар.

Примітка. Фалькон, Тезис, Альто Супер та інші препарати, які виготовлені на основі вищенаписаних діючих речовин, не продаються мілкими фасуваннями для присадибних ділянок. Тому шукайте у садових магазинах, які розфасовують дані фунгіциди.

Друга обробка проводиться цими ж фунгіцидами при температурі вище +15°С. Ідеально, якщо це початок цвітіння груші – рожевий бутон, який вже розкривається. Обробляють завжди і грушу, і ялівці.

Якщо ураження минулого літа було сильне, то втретє обробляють після відцвітання – на початку зав’язування плодів. І дивимося тепер на грушу. Якщо все таки зараження є і лист в плямах (від сусідських ялівців, наприклад), то обприскують тими ж препаратами в момент проростання на листі  рудих плям та ецидій. Коли тільки починається це проростання.

Після опадання листя потрібно провести наступний агротехнічний захід: зберіть листя і глибоко закопуйте у ями, де вони перегниють, а звідси іржа не “вилізе”!… Спалювання ефективне, але його не практикуйте! Ну і не забувайте протягом сезону вчасно поливати і підживлювати груші, вчасно проводити санітарну та формуючу обрізки, на зиму проводити вологозарядний полив.

Дацько Людмила, кандидат сільськогосподарських наук

ТРИПСИ

 

Цікава інформація про трипси на трояндах. Хоча трипси живуть не тільки на цих квітах. Вони шкодять жоржинам, лілейникам, ліліям, гладіолусам та ін.

Як написано у статті , основні обробки припадають на весну до цвітіння.

ТРИПСИ

Великої шкоди вони не приносять, не ведуть до загибелі троянд. Найбільше страждають світлі та ароматні сорти.

Ми ростимо своїх красунь для того, що милуватися їх красою. Дуже шкода, коли через малих бешкетників така довгождана троянда нас не радує.

Найчастіше ми в цьому винуватимо погоду (дощі, сонце, холод, жару і тд) , саму троянду, чи ще когось, а насправді, там живуть маленькі ненажери, які смокчуть сок із пелюсток.

Поговоримо про саму природу трипсів та про їх цикл розвитку.

Самка трипса відкладає крихітні яйця на стеблі, листях, квітах групками, чи поодиноко, деякі підвиди яйцекладом прорізають стебло рослини і вставляють в розріз яйце.

Із цих яєць вилупляються молоді німфи, що смокчуть всі соки із троянди , перетворюють квітку в те, що ми бачимо на фото. Через 3- 14 днів, вони зариваються в грунт і лялькуються. І уже із лялечок перетворюються в дорослих половозрілих одиниць (так, на всіх інших фазах розвитку вони не можуть розмножуватися). Молоді трипси ще не мають крил, вони повзуть по пагонам рослини і заодно нею харчуються. З часом у них виростають крила і вони розлітаються по всьому садочку.

А тепер, хто читав уважно, звернув увагу на той факт, що в стадії німфи трипс може знаходитися 3-14 днів. Дивно, правда? Від чого це залежить? Від тепла, в жару розвиток прискорюється в кілька разів. Що це одначає? Що в жару двома обробками не обійтися , ви обробляєте, а вони все лізуть і лізуть із землі. Тим паче, що абсолютна більшість препаратів в жару малоефективна , тобто, ми обробляємо вранці , трипси знищилися на рослині, препарат повинен діяти ще кілька днів , але у нас на дворі +34 С, а на упаковочці написано , що він працює при +28 С. Вилазять нові особини з землі, харчуються соками рослини разом з препаратом, який ледь діє, у трипса виникає резистентність. Увага! У цих негідників дуже швидко виникає резистентність на всі препарати.

Що робити? Як позбутися їх назавжди? Ніяк, вони були, є і будуть. Але ми можемо ефективно контролювати їх популяцію. Як уже всі здогадалися, основні обробки потрібно проводити весною різними препаратами, чергуючи їх. Коли розвиток німфи в прохолодну погоду гальмується і триває аж 2 тижні.

Але не надто близько по часу до квітування, бо ми любимо бджілок. Або використовувати препарати, що не шкодять їм.

Другу обробку ми проводимо після першої хвилі квітування, коли троянди у стані спокою і не цікаві бджолам.

Третю обробку ми проводимо уже восени, коли трипс в стадії німфи знаходиться аж 2 тижні.

Стаття Лени Тур

Основні шкідники троянд

Поява на трояндах комах-шкідників істотно впливає на загальні декоративні властивості рослини, а в деяких випадках можуть привести до повної загибелі рослини. Тому важливо, вчасно виявити, який шкідник загрожує королеві саду і прийняти всі заходи боротьби з шкідником.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ!!! Не можна обробляти інсектицидами під час цвітіння троянд, оскільки впливає на бджоли.

При використанні інсектицидів для покращення ефективності обов’язково використовувати ПРИЛИПАЧ.

Попелиця – пошкоджує молоді пагони, бутони. Розвивається протягом усієї вегетації, але з квітня по травень розмножується особливо швидко. Переносить вірусні захворювання, також провокує появу грибкових хвороб. Підвищує шкодочинність суха жарка погода.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ: На початку вегетації Актара, Антихрущ під корінь. Обприскування препаратами Актара, Енжіо, Актеллік, Прованто Максі, Провано Вернал, АТО «Жук», Жук OFF, Актофіт при першій появі шкідників.

Павутинний кліщ – один з найнебезпечніших шкідників декоративних культур. Пошкоджує практично всі однорічні, багаторічні, тепличні і кімнатні рослини. Дорослі шкідники та їхні личинки пошкоджують листя рослин з нижнього боку, що викликає різке порушення обміну речовин у рослині. Листя стає блідим, потім жовтіє, передчасно опадає. При сильному заселенні на листі з’являється тоненьке павутиння. Шкодочинність підвищується за спекотної сухої погоди.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ: Обприскування препаратами Вертімек, Актеллік, Прованто Майт, Антикліщ Про, Актофіт за першої появи шкідників.

Трояндовий пильщик – широко розповсюджений шкідник. Завдає великої шкоди трояндам і шипшині. Вздовж молодих пагонів самка шкідника робить низку уколів і відкладає в них яйця під шкірку. З часом місця уколів буріють, молода шкірка тріскається, пагони викривлюються і часто гинуть. Несправжні гусениці, які відродилися, об’їдають листя до центральної жилки. Розвивається у двох поколіннях.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ: На початку вегетації Актара, Антихрущ під корінь. Або обприскування препаратами Актара, Енжіо, Актеллік, Ампліго, Прованто Максі, Прованто Дуплет за першої появи шкідників.

Трояндова листовійка – багатоїдний шкідник. Пошкоджує різні сорти троянд, шипшину, бузок, глід, плодові дерева. Розвивається у одному поколінні. Гусениці скручують листя у трубочку або склеюють павутинням кілька листків у вигляді рихлого пучка. За період розвитку гусениці кілька разів змінюють місце, пошкоджуючи нове листя. Рослини втрачають декоративний вигляд, погано розвиваються.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ: Обприскування Проклейм, Енжіо, Актеллік, Ампліго, Прованто Максі при першій появі шкідників.

Трипси – дрібні сисні комахи. Живляться соком рослин з нижнього боку листка та у квітах. Тканини рослин знебарвлюються і жовтіють. Листя вкривається білими крапками, стає сріблястим. Пошкоджені бутони погано розпускаються, дають дрібні деформовані квіти з безбарвними пелюстками. Краї пелюсток троянд згодом буріють. Рослини погано розвиваються. Трипси також переносять вірусні хвороби.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ: Обприскування препаратами Актара, Енжіо, Актеллік, Проклейм, АТО «Жук», Жук OFF, Актофіт за тиждень до цвітіння.

Трояндовий низхідний пильщик – пошкоджує троянди і шипшину. Самки відкладають яйця по одному у верхівках молодих пагонів. Несправжня гусениця, яка відродилася, вгризається у молодий пагін і робить у ньому згори до низу хід довжиною до 4 см. Пошкоджений пагін темніє і всихає. Розвивається у одному поколінні.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ: На початку вегетації Актара, Антихрущ під корінь. Або обприскування препаратами Актара, Енжіо, Актеллік, Прованто Максі, Прованто Дуплет за першої появи шкідників.

Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук

Червона галова попелиця

 

Зустрічаєте такі деформовані листочки на смородині, золотистій смородні і порічках, як на фото 1? Це не хвороба, як багато хто думає. Це робота червоної галової попелиці, яка сидить на зворотній стороні листа. Фото 2 я збільшила, щоб побачити яка ця попелиця. Тобто вона світло-зелена на вигляд і на звороті листа її ледь видно.

Чим рятуватися? Будь яким інсектицидом від сисних шкідників, які мають системну дію (тобто інсектициди, які поглинаються листям рослин, переміщаються по судинній системі з поживними речовинами і роблять рослини отруйними для паразитуючих комах), бо попелиця паразитує не на поверхні листа, а із зворотньої сторони. Добре у даному випадку спрацьовує Актара, Енжіо, Прованто Максі та ін.

Коли обробляти? На даному етапі обробляти після відцвітання ягідників, бо під час цвітіння літають бджілки. А так навесні після розпускання бруньок проводити профілактичні обробки інсектицидами.ОБОВ”ЯЗКОВО до робочого розчину добавляти прилипач.

Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук

Цикадка буйловидна

 

Цей шкідник ще називають «горбатка-буйвол» (Stictocephala bubalus F.).  Вперше в Україні виявлена у Закарпатті, потім у Одеській області, а потім пошилися на всю територію України. Завезена була у Європу з Північної Америки.

Поширюється, в основному, із саджанцями на гілках і штамбах, на яких зимують яйця.

Пошкоджує при відкладенні яєць молоді дерева (гілки і штамб) абрикоса, черешні, вишні, сливи, айви, груші,яблуні, волоського горіха, а також тополю, вербу, дуб, ясен та інші. У місці пошкодження на кісточкових витікає камедь, кора темніє, відстає і всихає. На зерняткових утворюються на корі тріщини.

Тіло дорослої комахи трикутне, плескате з боків, трав’янисто-зелене, завдовжки 8-11 мм. Передньоспинка грубо пунктована, бокові відростки стирчать у боки, а задній відросток довший за черевце. Верхні крила довші за черевце, закривають його з боків, прозорі, перетинчасті з чіткими жилками. Личинка сірувато-землистого кольору з численними відростками на тілі.

Зимують яйця, які самка відкладає восени у гілки діаметром 4-8 мм та штамби молодих дерев. Личинки виходять у червні, падають у низ, де живляться соком різних трав’янистих рослин.

У серпні з’являються дорослі самки, які за допомогою яйцеклада розрізають кору на гілках та штамбі і відкладають у розріз яйця двома кривими рядками. Розвивається в одному поколінні.

Заходи боротьби: потрібно вчасно полоти або косити траву під деревами та газон на ділянці, тобто дотримуйтеся вчасної частоти прополки або косіння.

За перших ознак пошкодження необхідно видалити всі пошкоджені пагони та спалити їх. Рано навесні перед розпусканням бруньок обробити дерева препаратом «Брунька». Далі раз у місяць робити профілактичні обприскування інсектицидами: Актара, Актеллік, Енжіо або іншими препаратами системної дії проти сисних шкідників (попелиці, трипсів, клопів тощо). На осінь обробляють знову «Брунькою» після опадання листя.

Є ще один спосіб боротьби із цикадкою, яким поділилася читачка Фейсбуку: у квітні розвести 1 кг вапна у 3-х літрах води, всипати  упаковку Актари і повністю побілити всі гілки цією сумішшю. Бо уражуються цикадкою, в основному, молоді дерева, тому їх білити ще не складно. Така побілка знешкодить яйця і полікує кору.

Ну і звичайно, якщо Ви купуєте садивний матеріал, треба бути впевненим, що ці дерева не уражені цикадкою.

Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук

Оленка волохата

Цей шкідник поширений на всій території України. Жуки пошкоджують цвіт плодових і декоративних дерев, ягідників, виноградників і квітів (полюбляє нарциси, півонії, іриси, тюльпани ті ін.)

Жук чорний з білими плямами на надкрилах. Все тіло вкрите сірувато-жовтими волосками. Довжина жука 9-13 мм.

Зимують  жуки в ґрунті і виходять рано навесні під час цвітіння перших квітів. В теплі сонячні дні вони перелітають на квіти і виїдають середину квітів, в основному тичинки і маточку, а також обгризають пелюстки. В холодні ночі ховаються у ґрунт.

Самки відкладають яйця в родючі ґрунти, в купи компосту на глибину до 30 см.  Личинки у цей час харчуються органічною речовиною. Закінчують свій розвиток за 2-3 місяці і заляльковуються в ґрунті. Через 2 тижні з’являються жуки, які зимують у ґрунті.

Заходи боротьби.

Як видно з біології розвитку шкідника, Оленка волохата важко вразливий шкідник: її личинки розвиваються у родючому ґрунті або компості, живляться органічною речовиною. Дорослі особини локалізуються в саду або квітнику тільки у період цвітіння. Тому обробку хімічними засобами треба проводити тільки у цей період, тобто коли цвітуть дерева та квіти. Однак у цей період не можна застосовувати ті інсектициди, які задають шкоди бджолам та іншим комахам-запилювачам. Тому перелік інсектицидів у цей період обмежений. Але дозволено використовувати наступні інсектициди: Прованто Вернал (стара назва Каліпсо), Колібріс. Тобто за умови дотримання рекомендованих норм витрати цих препаратів вони безпечні для бджіл та джмелів, що дозволяє проводити обприскування також і під час цвітіння.

Примітка. 1. Діючою речовиною цих препаратів є Тіаклоприд. Тому якщо не вдається купити вищезазначені препарати, шукайте інші інсектициди, які у своєму складі мають цю діючу речовину.

2. Також ці препарати застосовують і від інших шкідників, такі як: колорадський жук, попелиці, трипси, совки, квіткоїд яблуневий, довгоносики, плодожерка яблунева, пильщик яблуневий, мінуючі молі, гронова листовійка, сірий кореневий довгоносик, плодожерка східна, персикова попелиця, вишнева муха, цибулева муха, листоблішки, цибулевий трипс, цибулева міль, білянки та ін.

Із агротехнічних заходів проти Оленки волохатої використовують наступний: розставляють сині або блакитні пластикові миски-тазики, наповнені на 1/3 частину водою. Просто шкідник чомусь полюбляє цей колір.

Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук

Атакує білокрилка

Білокрилка – шкідник багатоїдний. І якщо уже завелася, то боротися з нею досить складно. У сприятливих умовах популяція білокрилки росте у геометричній прогресії, приносячи серйозні загрози майбутньому врожаю.

Наносять шкоду личинки, висмоктуючи сік з листя. Шкодочинність білокрилки посилюється ще тим, що личинки виділяють так звану медову росу, на якій поселяються сажкові гриби у вигляді білого нальоту, який з часом стає чорним (моя примітка: особливо видно знизу на листі брюссельської або цвітної капусти). Закупорюючи продихи листків  і не даючи їм дихати, грибки знижують фотосинтез у рослин.

У ході свого розвитку білокрилка виробила унікальні захисні властивості. Найбільш сильно вони проявляються двічі: початок – стадія яйця. Відкладаючи їх, метелик припорошує кладку борошнистим восковим пилком. А потім на стадії німфи, коли личинка уже старшого віку обзаводиться восковим щитом, який надійно захищає комаху від усіх неприємностей, включаючи наші зусилля щодо боротьби з цим шкідником, тобто у цей час личинка надійно захищена від дії інсектицидів.

Найбільш уразливі стадії білокрилки – це дорослі особини і личинки першого віку – бродяжки, поки вони не присмокталися до листків і не втратили ніжок.

В оранжерейних і тепличних умовах білокрилка наносить шкоду цілий рік. Тобто у сприятливих умовах, де тепло, волого і немає руху повітря, вона може розвиватися цілий рік. У відкритому ґрунті білокрилка не зимує, гине. Найбільш холодостійка стадія – яйце, яке витримує температуру -3 °С більше 15 днів.

Із овочевих  і квіткових культур білокрилка найбільш надає перевагу рослинам, які мають великі клітини (томати, огірки, кабачки, баклажани, гібіскус, фуксія, пеларгонія, абітулон, глоксинія і багато інших). Але за моїми спостереженнями ще гарно вона розвивається на капусті, особливо брюссельській.

Як правило, перші особини білокрилки довго залишаються непомітними і спокійно розмножуються. Але через певний час над листям піднімаються білі зграйки білих маленьких метеликів і у цій стадії боротися з шкідником досить складно.

Набагато простіше попередити появу метеликів, чим боротися з ними. Тому перевіряйте щоденно рослини, якщо попередні роки у Вас уже була білокрилка. Метелик злітає навіть від легкого порушування. Але якщо уже виявили білокрилку, то краще використати засоби захисту рослин, не забуваючи про заходи безпеки.

Коли Ви рослини переносите з вулиці на зимівлю у хату, обов’язково обробіть їх хімічними препаратами (Теппекі, Актара, Актеллік та ін.). Влітку на відкритому повітрі також можна застосовувати ці препарати з періодичністю 10-14 днів.

У теплиці, якщо Ви вирощуєте овочі, краще застосовувати умовно біологічні препарати Актофіт, Актоферм, Акторофіт або інші препарати на основі Аверексинів. Обробку потрібно проводити кожні 7-10 днів. Після обробки таку продукцію можна споживати уже на 3-й день після обробки, тоді як після обробки хімічними препаратами термін очікування становить від 20 днів. При вирощування квітів або інших декоративних культур можна застосовувати вищеперераховані хімічні препарати (Теппекі, Актара, Актеллік та ін.).

Увага! Всі препарати використовуйте згідно з інструкцією використання! Також чергуйте хімічні препарати за діючими речовинами, щоб у шкідника не виро робилася резистентність (звикання до препарату).

Чисельність білокрилки також можна істотно знизити за допомогою клейових приманок жовтого кольору. Цих комах приманює саме цей колір.

Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук

Кухонна сіль: вносити чи не вносити у ґрунт

Давайте розберемося бажано чи ні вносити у якості удобрення кухонну сіль на свої грядки під овочі. Адже зараз можна зустріти такі рекомендації щодо її внесення, особливо під часник (щоб не жовтіло листя після зими) та червоний буряк (для покращення цукристості). Але щоб розібратися, трішки вникнемо у ґрунтові процеси.

Рослини для свого росту і розвитку виносять з ґрунту велику кількість мікроелементів (азот, фосфор, калій), мезоелементів (сірка, залізо, кальцій, магній) та мікроелементів (бор, марганець, молібден, цинк, кобальт тощо). Із школи нам відомо, що формула кухонної солі NaCl. Тобто у солі немає тих елементів, які необхідні рослині на нормального та здорового росту і розвитку.

І ще один момент: у ґрунті є ґрунтово-вбирний комплекс (далі ГВК), який складається з органічних, мінеральних та органо-мінеральних часточок. На його поверхні у нормальному ґрунті, такому як наприклад чорнозем, в основному розміщується кальцій та інші катіони, але вже у меншій кількості (магній, калій, натрій, алюміній, водень та інші). Їх називають обмінними катіонами.

Від складу обмінних катіонів, які знаходяться на поверхні ГВК, залежать агрономічно важливі властивості ґрунтів: утворення розпушеної структури ґрунту, характер і ступінь закріплення органічної речовини (гумусу) на поверхні твердих часточок ґрунту, утворення органо-мінеральних сполук, стійкість ґрунтів проти дії кислих опадів тощо. Обмінні катіони є джерелом поживних речовин для рослин.

Під час внесення  NaCl у ГВК кальцій заміщується натрієм, оскільки натрій більш мобільніший (рис. 1 та рис. 2).

Ґрунти, які насичені кальцієм, мають нейтральну реакцію ґрунтового розчину, підвищену стійкість до підкислення чи підлуговування ґрунту, у таких ґрунтах утворюється гарна і міцна структура, що полегшує їх обробіток, а також набувають гарних характеристик родючості.

Ґрунти, які насичені натрієм, мають лужну реакцію ґрунтового розчину, погіршуються водні властивості, а саме у них проходить процес осолонцювання. Такі ґрунти у вологому стані утворюють ґрунтову кірку і дуже переущільнені, утворюють майже непроникні для повітря брили, важко обробляються. На таких ґрунтах у посушливі періоди року рослини страждають від нестачі вологи, а у вологі – від нестачі повітря.

Отже, витіснення кальцію натрієм з часом з часом призводить до осолонцювання ґрунтів. Осолонцювання у нас «лікується» гіпсуванням. Хлор же вимивається у ґрунтові води і з сезонним підніманням таких вод по капілярах до поверхні ґрунту, призводить уже до засолення ґрунту. Тобто у даному випадку у ґрунті може проходити 2 процеси: як осолонцювання, так і засолення. Цей процес не так критичний в основному для ґрунтів Полісся та Західного регіону, бо там промивний режим ґрунту. Однак натрій і хлор ніде не дівається, а вимиється у нижче лежачі горизонти і десь там буде накопичуватися. Для південних і східних регіонів ці процеси критичні, оскільки там у багатьох випадках і так спостерігають процеси осолонцювання і засолення.

Багато хто пише, що я вже використовую сіль для удобрень 5, 10 років і не бачу шкоди. А зразу шкоди не буде видно. Візьмемо такі хвороби людини, наприклад як панкреатит або каміння у жовчному міхурі. Дитя з цими хворобами ж не народжується? А це наслідок неправильного багаторічного харчування. Так само і тут. Зразу шкоди не буде видно. І Ви на своєму віку можете і не замітити. Однак Ваші діти можуть з цим стикнутися.

Тепер наведу ще один приклад. Всі ми влітку спостерігаємо як «зацвітають» водойми, тобто у них розвивається велика кількість зелених водоростей. А чи знаєте Ви, що наслідком є велика кількість застосування фосфорних добрив на полях (особливо у ті радянські часи їх вносили багато, треба було ж план СССР виконувати) і використання протягом багатьох десятиріч прального порошку, який у своєму складі має фосфати. Фосфати сприяють розвитку цих водоростей.

Я буду рада, якщо я донесла до Вас свою думку. Але звичайно чи використовувати сіль, чи ні, це залежить уже від Вашого рішення.

Людмила Дацько кандидат сільськогосподарських наук, експерт-дорадник

Слимаки: городньо-садові пожирачі

Часті затяжні дощі, хмарна погода, перезволожені ґрунти – оптимальні умови для інтенсивного росту і розвитку слимаків. Їхнє поширення і шкідливість переважно на забур’янених, перезволожених ділянках, на яких вони живляться овочевими рослинами та ягодами.

Поширені вони по всій Україні,  проте шкодять найбільше на Поліссі, особливо у західних областях і в Лісостепу. Масово розмножуються у вологі роки.

Рослинам найбільше шкодять наступні види шкідників: облямований, бурий і садовий. В останні роки значної шкоди завдає іспанський рудий слимак.

Дорослий слимак – облямований і садовий – завдовжки 30-40 мм і 4-6 мм завширшки, бурий відповідно 50-70 мм і 6-7 мм. Облямований  і садовий слимаки темно-сірі, останній, тобто садовий, буває не тільки темно-сірим, але й коричневим. Бурий має жовто-оранжеве або червоне забарвлення, спина бура.

Середні розміри іспанського слимака становлять – довжина 80-120 мм, інколи можуть досягати навіть 180 мм, ширина – до 10 мм. Забарвлення сильно варіюється – від темно-коричневого чи бурого до яскраво-оранжевого.

У слимаків облямованого зимують яйця, у бурого – і яйця, і дорослі особини, у садового і іспанського – дорослі особини.

Слимаки виходять з яєць, які перезимували, у травні. Через два місяці вони досягають статевої зрілості. Яйця відкладають восени, до початку заморозків. Види, що зимують у стадії дорослих або молодих особин, відкладають яйця у червні – липні, личинки з’являються у серпні-вересні.

Яйця відкладають купками (по 10-30 шт.) під грудочки та у тріщини ґрунту, інші затишні місця. Одна самка може відкласти 200-400 яєць, а іспанські слимаки навіть 500. Розмножуються слимаки тільки за наявності вологи. Живляться вночі, а у хмарну погоду і вдень. У сонячну погоду вони ховаються під грудочки ґрунту, рослинні рештки та інші затінені вологі місця.

Заходи боротьби.

Агротехнічні заходи:

пиво: будь-який глибокий посуд заповнюють на 1/3 пивом і закопують у місцях найбільшого скупчення шкідників таким чином, щоби краї посудини ледь височіли над рівнем ґрунту;

кисле молоко або сироватка: пастку готують, як і у випадку з пивом;

листя капусти або бадилля буряка: вечорами по ділянці розкладають листя, попередньо вимочивши його в пиві, в рідких кисломолочних продуктах або в забродженому варенні;

по всій ділянці розкладають вологі шматки дерева, картону, фанери, каменів, мішковини. Слимаки люблять такі укриття і ховаються під ними, а коли вони туди сповзуться, можна їх зібрати;

залишки овочів і фруктів: злегка підгнилі продукти розкладають увечері по всій ділянці, а рано-вранці збирають із них слимаків.

Також систематично знищують бур’яни у садах та городніх ділянках для покращення провітрюваності.

Увечері також ділянки можна обпудрювати вапном, або сумішшю вапна з тютюновим пилом, або вапна і попелу у співвідношенні 1:1. Через 30-40 хвилин обпудрювання повторюють, бо після контакту з цими речовинами слимаки скидають шкіру і можуть залишитися живими. Обпилювання припиняють за 20 днів перед достиганням ягід та овочів.

Найефективніше – це, звісно, природні вороги слимаків. Їх не так багато, але, до прикладу, хижі павуки, багатоніжки, туруни та жуки-стафіліні (хижаки) – всі вони становлять реальну загрозу цим молюскам. Люблять поїдати слимаків жаби, вужі та ящірки, а з ссавців особливо полюбляють їх їжаки. Не гидують слимаками також голодні кури і качки.

Що стосується хімічного методу боротьби, то в Україні зараз в «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» не зареєстровано жодного препарату. Однак в інших країнах дозволено до використання препарати з діючою речовиною «метальдегід». Препарати з такою діючою речовиною продаються і в Україні: Бросс, Антислизень, Слімакс, Патруль тощо. Для органічного вирощування використовують препарат Уліцид.

Також варто утриматися від завезення на свою ділянку ґрунту, щоб не привезти цих непроханих гостей.

Деякі господарі посипають слимаків і ґрунт сіллю. Робити це в жодному разі не можна. Сіль руйнує фізико-хімічний склад ґрунту. А як це відбувається, читайте у статті: https://agroplantclub.blogspot.com/2023/08/blog-post_63.html

Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук

Ірисова муха

     Ірисова муха з’являється тоді, коли іриси формують бутони. І вона зовні дуже схожа на звичайну муху. Це один із найбезпечніших шкідників, адже ця комаха може знищити не одну і не дві квітки, а цілі плантації ірисів, які цвітуть. І не дають нам у свій час милуватися цвітінням цих величних квітів.

     Зимують лялечки ірисової мухи під опалим листям у прикореневій зоні самих ірисів. Тому якщо Ви восени не встигли прибрати листя і вичистити кореневу зону, то це можна зробити взимку або ранньою весною, якщо дозволяє погода.

     Цей шкідник відкладає яйця лише один раз за сезон у бутонах ірисів орієнтовно у квітні-травні (залежно від кліматичної зони) по кілька яєць у один бутон. Доки квітконос росте і бутон наростає, личинки харчуються м’якими частинами. У цей час квітконос наростає, але уражені бутони вже можуть відставати у рості і розвитку порівняно з неушкодженими. Вони також можуть зафарблюватися. І до того часу, коли бутону вже пора розквітнути, личинки всередині сильно виїдають всю серцевину. З часом такий бутон загниває і стає м’який та водянистий. У цей час ірисова муха заляльковується і падає у прикореневу зону і так зимує.

     Як боротися? Весною, а точніше орієнтовно початок – середина квітня, потрібно провести першу обробку інсектицидами по листу та пролити під корінь. Для цього застосовують такі препарати: Актара, Енжіо, Прованто Максі, Актеллік, Теппекі, ЖукОФФ та інші препарати системної або системно-контактної дії. При цьому обов’язково  у робочий розчин потрібно добавляти прилипач (Ліпосам, Тандем, Прилипач та ін.). Примітка: під корінь також можна пролити протруювачем Антихрущ.

    До відома. За постійного використання інсектицидів однієї групи у шкідника може виникати звикання до цього препарату. Тому в період вегетації слід застосовувати препарати різних класів або комбіновані інсектициди, які містять дві різні діючі речовини.

     Другий раз іриси обприскують по листу уже після появи квітконосів, але до того, як бутони забарвляться.

      Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук