Моніліоз – одна з найпоширеніших хвороб. Може проявлятися у двох формах: в кінці або зразу після цвітіння у формі моніліального опіку, що, головним чином, характерно для кісточкових порід, особливо для абрикоса, а у літній період – у формі плодової гнилі як на кісточкових, так і зерняткових.
Розвиткові моніліального опіку сприяє прохолодна дощова погода під час цвітіння. Зараження кісточкових відбувається саме під час цвітіння. Спори, потрапляючи на пиляки тичинок або приймочку маточки, проростають і гіфи гриба поширюються у зав’язь, а потім у тканини кори плодової гілочки. Уражені суцвіття і розетки листків, раптово буріють, в’януть, але не обпадають. З часом, у міру поширення гриба в тканинах кори, всихають все нові і нові ділянки уражених гілок, листя на них в’яне і обпадає. В багатьох місцях витікає камедь. У дощову погоду на уражених квітках, зав’язі, листках і гілках кісточкових порід добре помітне спороношення гриба у вигляді світло-сірих подушечок. Уражені гілки мають вигляд обпалених вогнем.
У зерняткових порід моніліальний опік проявляється зрідка. Іноді уражаються окремі невеликі гілки. Симптоми дуже схожі з опіком кісточкових за винятком відсутності камеді. Спороношення має вигляд жовто-охряних подушечок більших розмірів, ніж збудника опіку на кісточкових.
Плоди зерняткових порід починають уражуватися моніліозом під час обпадання надлишкової зав’язі, кісточкових – у період достигання, а у дощову погоду і раніше. Інфекція у рослину проникає через різні пошкодження плодів (шкідниками, механічні, розтріскування тощо). Спори збудника хвороби проростають у рані і викликають загнивання тканин. Спочатку з’являється невелика бура пляма, а через деякий час плід загниває повністю. При дотиканні ураженого плода до здорового останній інфікується навіть у разі відсутності на ньому ран чи пошкоджень.
Характерною ознакою моніліозу є утворення на гнилих плодах спороношення – на зерняткових у вигляді охряно-жовтих подушечок, розміщених концентричними колами, на кісточкових – світло-сірих подушечок, розташованих хаотично. Розвиткові хвороби сприяє висока вологість повітря. В умовах з недостатньою вологістю і несприятливою для розвитку гриба температурою заражені плоди загнивають, але не буріють, а забарвлюються у темно-синій колір з перламутровим відтінком без характерного спороношення. Така форма моніліальної плодової гнилі часто проявляється у сховищах.
Збудники хвороби зимують у муміфікованих плодах, що залишаються на деревах або під ними. Рано навесні на цих плодах розвивається конідіальне спороношення грибів, яке й стає джерелом первинної інфекції. Поширенню хвороби також сприяють уражені гілки, у тканинах яких рік у рік зберігаються збудники моніліозу, особливо кісточкових культур.
Чіткої сортової стійкості зерняткових і кісточкових культур проти моніліозу не виявлено. Є деякі сорти, які відносно стійкі до цієї хвороби.
Заходи боротьби. Дуже важливими є агротехнічні заходи боротьби: знімають з дерев і знищують муміфіковані плоди, утримують чистим ґрунт навколо стовбурів, вирізують уражені гілки під час весняної обрізки та за 20 днів після цвітіння кісточкових культур. При вирізуванні уражених гілок зріз потрібно робити не на межі відмерлих і здорових ділянок, а разом з 15-20 см здорової тканини.
Рано навесні до розпускання бруньок дерева обприскують бордоською рідиною , розчином мідного купоросу або іншими препаратами відповідно до регламенту. Також протягом сезону необхідно обробляти наступними фунгіцидами: Хорус, Світч, Магнікур Сенсейшен, Магнікур Гард, Страж тощо (або чергувати, або одним із них відповідно до інструкції застосування). Не забувайте використовувати прилипач (Тандем, Ліпосам, Альфалип та ін.).
Вчасно та якісно необхідно проводити обробку проти шкідників: довгоносиків, листокруток, п’ядунів, плодожерок, вишневих мух та ін., які пошкоджують плоди, а також проти парші, клястероспоріозу та інших хвороб, які сприяють розвитку плодової гнилі.
Людмила Дацько, кандидат сільськогосподарських наук.
Немає коментарів:
Дописати коментар